Ти мені написав, що ніколи не страждав В житті так як зара. І твоя темна душа кохання полум’я знесла, Утворилася рана.
Приспів Якщо це так, О Джоні, о Джоні, За мене щасливішої нема. О Джоні, Але тобі не вірю я! О Джоні, о Джоні, За мене щасливішої нема. О Джоні, Але тобі не вірю я!
Я не вірю листам, я не вірю словам, Ти не з тих, хто страждає. Все в житті вже пізнав і так довго гуляв, Джоні все, що хоче, має.
Якщо це так, О Джоні, о Джоні, Навіщо ти так мучиш мене. О Джоні, Бери! Моє життя твоє! О Джоні, о Джоні, Навіщо ти так мучиш мене. О Джоні, Бери! Моє життя твоє!
Ти мені написав, що ніколи не страждав В житті так як зара. І ні друзі, ні рідня не допоможуть - тільки я, І група "Гавайські гітари".
Якщо це так, О Джоні, о Джоні, За мене щасливішої нема. О Джоні, О Джоні - я твоя! О Джоні, о Джоні, За мене щасливішої нема. О Джоні, О Джоні - я твоя!
Пришел в симфонический оркестр новый дирижер. Ну и думает, как бы сразу завоевать прочный авторитет у музыкантов. Думал-думал и придумал: прокрался ночью в оркестровую яму, нашел ноты второго тромбона, и в одном месте пририсовал "бемоль" к ноте "си". Запомнил хорошенько, в каком это месте он сделал, и пошел домой. Наутро приходит на репетицию. Оркестр играет по нотам. Только они доходят до этого места, дирижер: - Стоп-стоп, кто-то фальшивит, пожалуйста, еще раз с третьей цифры... Начали с третьей цифры, в том же самом месте опять: - Стоп-стоп, пожалуйста, с пятого такта одни духовые... Играют одни духовые. Дирижер снова: - Стоп-стоп, пожалуйста, оттуда же, но теперь одни тромбоны. Сыграли одни тромбоны. Дирижер говорит: - Второй тромбон, вы же на третью долю играете "си-бемоль", а надо - "си-бекар". Второй тромбон: - Да нет, батенька, я уже пятнадцать лет в этом месте играю "си-бекар", несмотря на то, что какой-то идиот мне тут "бемоль" нарисовал.
