Затремтить душа, як трава. Затремтять слова Від твого тепла і від дотику рук. Я тебе прошу: залиши І не муч мене. Я не та весна, я для тебе лише друг. Не тримай мене коханням, Бо зненавиджу тебе. Сотий раз твоє признання! Відпусти, не муч себе.
Приспів: Не цвіла! Не кохала! Не чекала! Не відчула ніжні почуття. Не жила я для тебе, не жила! Я про це тобі казала. Сотні раз тобі казала! Я кричала, а ти не чув мене, А ти не чув мене!
Не дзвони мені уночі, не дзвони мені. Я втомилась від твоїх почуттів. Та любов твоя, як вода, Більша, ніж земля. Я втомилася - це стихія земна А любов твоя - безкрає небо, Знаю я, знаю я. Не сховаєш ти її від мене, Та не винна в тім я.
Два советских скрипача возвращаются с Международного конкурса. Один занял второе место, а другой тридцать седьмое. Лауреат в полном расстройстве, другой его утешает: - Да плюнь, Жора, второе место - тоже неплохо! - Да ведь если бы я занял первое место, то по условиям конкурса мне бы дали играть на скрипке Страдивари... - Ну и что тебе с этого? - Ну как бы тебе объяснить понятнее... Для меня сыграть на скрипке Страдивари - то же самое, что для тебя пострелять из револьвера Дзержинского.
