дивись як падає зі стелі густий першотравневий сніг як ллється сміх у небеса зливаються в одне краса твого народу і твоя краса як сплячий хлопчик марив завтра великий світ він рвався з ланцюга ти хто? спитав я в подорожнього я страх що світиться в очах коли танцюєш білий танець із подругою з твоїх снів нічних жахіть коли не дзвонять телефони у коханих лиш теплий але темний голос з чужим обличчям і звуки музики стихають за вікном що день новий готує на сніданок на срібній таці з цинковим відром кавалок хліба "Біломору" недопалок розбиті вікна крихітних квартир спинись миттєвість ти прекрасна я бачив у вікно заглянула мара руде дівча дивилось у вікно...
