Котилось літо догори - вже котиться униз. У кучеряві явори - багрянці заплелись. Запахнув сушений чебрець і чути яблук смак, Танцює коник-стрибунець прощальний свій гопак.
Приспів: Минає літо, минає літо, минає літечко і щож, Хіба для нашої любові - страшний холодний-сірий дощ? Минає літо, минає літо, за руку осінь приведи, Те, що любов’ю обігріто - не згасять зимні холоди.
Ось, вже троянд вогонь погас і не почуєш бджіл. І все, що спас в саду припас - поставлено на стіл. Роса - немов прощань сльоза і літечко мина. Вже серпень в річці відв’язав для осені човна.
В весьма суеверной семье появляется ребенок. Родители тотчас тащат новорожденного к гадалке, чтобы узнать его судьбу. Старая цыганка кладет дитя на стол и раскладывает перед ним всякую всячину - пачку сигарет, бутылку водки, стакан анаши, марихуану, баян с героином, порнографические журналы и видеокассету с гомосексуальными утехами. К чему ребенок потянется - от того самого его в жизни и нужно беречь. Все замерли в ожидании, чадо растерянно озирается, а затем радостно сгребает все, чем стол богат, в охапку и прижимает к себе. Родители в шоке, однако цыганка их успокаивает: "Ничего, ничего - музыканты тоже люди..."
