Котилось літо догори - вже котиться униз. У кучеряві явори - багрянці заплелись. Запахнув сушений чебрець і чути яблук смак, Танцює коник-стрибунець прощальний свій гопак.
Приспів: Минає літо, минає літо, минає літечко і щож, Хіба для нашої любові - страшний холодний-сірий дощ? Минає літо, минає літо, за руку осінь приведи, Те, що любов’ю обігріто - не згасять зимні холоди.
Ось, вже троянд вогонь погас і не почуєш бджіл. І все, що спас в саду припас - поставлено на стіл. Роса - немов прощань сльоза і літечко мина. Вже серпень в річці відв’язав для осені човна.
