Ти живеш в мені, Я все віддам Тобі, Тільки ще раз подивись в мої стомлені очі, Подивись - це все, чого так зараз хочу, подивись!
І поховай мене в своєму серці...
Ще трохи - і я піду... Ще трохи - і більш я не прийду у світ цей, Де аромат троянд п'янить із уст Твоїх; Благаю: ще хоч раз зустрінь блиск очей моїх, в них подивись,
І поховай мене в своєму серці...
У свому серці поховай - від мене сонце заховай; Поки не стрибнув у безодні море - залишись на мить іще зі мною поряд, Залишись... залишись!
Дирижер оркестра перед репетицией: - Откройте ноты. Пишите: 58-й такт - три четверти. Музыканты (удивленно): - Зачем? Дирижер: -Пишите, пишите... 71-й такт - на полтона выше. Музыканты (удивленно): - Зачем? Дирижер: - Пишите, пишите... 92-й такт - еще на полтона выше. Музыканты в недоумении, но пишут. Певица-сопрано: - И мне писать? Дирижер: - Нет, вам петь точно как вчера. Не сержусь После окончания генеральной репетиции кто-то из присутствовавших на ней заметил композитору: - Певец сделал все, что мог. Почему бы вам не сказать ему несколько теплых слов? Когда певец подошел, композитор протянул ему руку: - Я не сержусь на вас!