Крізь печалі-тривоги, Крізь вітри-буревії, Ми шукаєм дороги, Від безсонних ночей.
Ми шукаєм стежину, Заповітної мрії, Щоб відчути іскринку цих чарівних очей.
Приспів: Твої очі, як небо Наче зорі яскраві, Вічно манять до себе Промінцями краси, Твої очі, як море, - І суворі, й ласкаві, Наче світ неозорий У краплині роси.
Твої очі, як диво Весняного світання, Що дарує щасливий, Світлий сонячний день, Ми обоє з тобою У полоні кохання, І вже іншої долі Не існує для нас...
Выступает эстрадный певец. Поёт всю программу. Публика просит на бис. Спел ещё. Публика просит ещё. Ещё спел, но чувствует - сил уже нет.. Народ не унимается. "Отпустите меня, дорогие поклоники, - обращается он -лучше потом ещё на концерт приходите!" "Ну нет - неистовствует зал - пока петь не научишься никуда отсюда не уйдёшь!"
