Колючий кактус коле руки ллються сльози Життя не ділим ми на дози й передози Асфальт розколеться, згорить усе довкола Летять роки, а ми все ходимо по колу
І з часом радіо зростає і зростає Що було пеклом називаємо ми раєм Але не хочу я собі стріляти в груди Що було темним змістом де б ми не були
Приспів: Відпусти Ми так хочем дістатись мети В серці музику чути завжди Ми зруйнуєм всі мури і сни Ми зруйнуєм чотири стіни Відпусти І на завжди забудь Нас не зможе ніщо повернуть В ті краї де ще гинуть сини У чотири холодні стіни
Відкриє сонце нам на правду очі завтра А ми сьогодні ми цього не хочем знати І смерть забавою стає у нас в долонях І плаче небо і безсило пада сонях
Щодня плюємо ми в обличчя злої долі Нема війни, а ми вмираємо на полі І це кільце не розірвати нам ніколи Ми все життя таки ходитимем по колу
Маленький Антонио пришел к учителю музыки на очередной урок. Когда он открыл футляр своей скрипки, учитель в изумлении воскликнул: - о, мама миа, Антонио, но ведь это же не скрипка, а пистолет-пулемёт! Мальчик почесал затылок и покачал головой. - " Действительно, - задумчиво протянул он. - Интересно, а что же папа будет делать со скрипкой в банке?
