Спить твій телефон, Обірвані дротики не контачать Завтра рейс за кордон До біса пробачать чи не пробачать
Вже п’ята цигарка під ряд, І вже не страшний тобі кінець світу Ти хочеш, щоб випав сніг, Але за вікном твоїм тільки літо
Їдять хтиві погляди і Примушують серце тремтіти зі страху Ковтати примушують біль, Тріумф незабаром та ближче до краху
Нарешті омріяна мить, Ти мчиш стрімголов до життя нового Було лиш кохання святе, А більше немає нічого святого
Приспів: Знаю, знаю, знаю Навіщо ти фарбуєш волосся Значить, значить, значить Значить у душі твоїй осінь Чуєш, чуєш, чуєш Вітер злий гуляє над містом Хочеш, хочеш, хочеш, хочеш, Щоб усе вкрилось листям...
Зневірилась ти у житті, Не бачиш світла в кінці тунелю Від зайчика сонячного, Здається нагострене лезо змією
Швидка смерть – спокуслива смерть, Та долі вино потрібно допити Ти смерті бажаєш йому. Ти хочеш жити, ти будеш жити!
Два советских скрипача возвращаются с Международного конкурса. Один занял второе место, а другой тридцать седьмое. Лауреат в полном расстройстве, другой его утешает: - Да плюнь, Жора, второе место - тоже неплохо! - Да ведь если бы я занял первое место, то по условиям конкурса мне бы дали играть на скрипке Страдивари... - Ну и что тебе с этого? - Ну как бы тебе объяснить понятнее... Для меня сыграть на скрипке Страдивари - то же самое, что для тебя пострелять из револьвера Дзержинского.
