Teкcт пecни исполнителя Лоботомія - Ми Всі Помремо
День за днем ті самі питання Для чого жити? Для чого страждання? Кому потрібні дружба і любов? Наче цвяхи у мозок знов і знов Безглузда боротьба за свої права Від пустих обіцянок болить голова Нас годують лайном і ми жремо, як свині Як бездумні безмозгі тупі тварини Змінити щось немає можливості Сказати: “FUCK OFF!” бракує сміливості Важко знайти правильний шлях Коли тобою керують біль і страх Коли мозок руйнує параноя А стерв’ятники кружать над головою Так, правильний шлях обрати нелегко Коли всі дороги ведуть у пекло.
Кого захищати? За що боротись? Життя – ЛАЙНО! А ми усі помремо!!!
Світ тоне у власній брехні Ми ламаємо все, що будували Ми шукаємо світло в кінці тунелю, Куди нас далеко й глибоко послали Ми – фішки в руках продажних щурів Які грають у свої продажні ігри Ми на самому дні, по вуха в лайні Без краплі надії, без краплі віри Навколо немає людей, навколо зомбі Вони живуть для себе, живуть у собі Без почуттів і без думок Ми йдемо в безодню за кроком крок В гонитві за тим, чого не дістати Ми втратили все, усе, що мали Не знаючи правил ми любимо грати Але життя – це гра, яку ми програли.
Кого захищати? За що боротись? Життя – ЛАЙНО! А ми усі помремо!!!
Біль, страх У твоїх очах Вже все одно Ми помремо.
Кого захищати? За що боротись? Життя – ЛАЙНО! А ми усі помремо!!!
Однажды альтист выловил золотую рыбку, и она предложила исполнить три его желания. - Хочу хорошо играть на альте и быть концертмейстером – загадал альтист. На следующий день на репетиции его посадили концертмейстером группы. Поиграл он немного и захотелось ему чего-то большего. - Хочу еще лучше играть на альте, лучше всех в мире. – И проснулся он концертмейстером группы альтов Берлинской Филармонии. Поиграл, и опять ему стало чего-то не доставать. - Хочу еще лучше играть, ещё, ещё. – И проснулся он на репетиции своего старого оркестра на последнем пульте вторых скрипок.
