Згадую теплий вечір, - Це було, мов учора, - Тримавши тебе за плечі, В очах бачив синє море - Бавився сяйвом місяць В воді чистій і прозорій, Й під хвиль колискову пісню Чарівно ясніли зорі...
Нічого я більш не хочу, Нічого мені не треба, Тільки в рідні дивитись очі І бачить безмежне небо, Дні і весняні, й літні, І восени, і взимку За руки тримати рідні, Відчути тепло й підтримку...
Тихо тобі шепочу Шелестом світлого ранку, Ніжно тебе лоскочу Теплим дощем на світанку, Дивлячись небом в очі, Тільки сказати хочу - Вип’ють самотні ночі Душу твою до останку.
— Вы хотите обучать сына музыке? Но послушайте, у него же нет слуха! — говорит старенький педагог величественной даме. — Мой ребенок должен играть, а не слушать музыку! — парирует разгневанная дама.
