Солодкими губами торкаєшся мене І відчуваю я, що скоро все мине... Та не допускаю я цього і хочу, Щоб було довше, як у кіно, як в кіно... І час вже не той, і ти вже не та, Вже не вернути наші свята... Давай вип’єм келих вина І впадемо у зону тихого сна...
Приспів: Плачу-вмираю, Серце розриваю На тисячі шматків, Бо тебе не відчуваю, Не відчуваю я... (весь куплет – 2)
І сон закінчився – тебе вже нема, Тільки на столі якась маячня... Записка й окурок, помада твоя, Якою ти стерла любов не сама, Любов не сама...
Встречаются два приятеля, которые не виделись несколько лет. - Ты где сейчас работаешь? - спросил один. - В местном джаз-оркестре. - Как? Тебе же, прости меня, слон на ухо наступил. И на чем же ты играешь? - На шиле. - Как это? - А вот как. Сидит оркестр. Играет. Я нахожусь сзади барабанщика. В самом конце произведения дирижер подает мне знак. И я втыкаю шило барабанщику в задницу. Он на весь зал вопит: "Ой!", а все остальные оркестранты хором: "Ча-ча-ча".
