Солодкими губами торкаєшся мене І відчуваю я, що скоро все мине... Та не допускаю я цього і хочу, Щоб було довше, як у кіно, як в кіно... І час вже не той, і ти вже не та, Вже не вернути наші свята... Давай вип’єм келих вина І впадемо у зону тихого сна...
Приспів: Плачу-вмираю, Серце розриваю На тисячі шматків, Бо тебе не відчуваю, Не відчуваю я... (весь куплет – 2)
І сон закінчився – тебе вже нема, Тільки на столі якась маячня... Записка й окурок, помада твоя, Якою ти стерла любов не сама, Любов не сама...
В Вене слушалось судебное дело двух композиторов. Один обвинял другого в том, что тот украл у него мелодию. В качестве эксперта пригласили приехавшего туда ненадолго Сен- Санса. Когда тот ознакомился с обеими партитурами, судья спросил: - Итак, господин эксперт, кто же все-таки оказался потерпевшим? - Жак Оффенбах, ответил Сен-Санс.
