Із далека, не далеко, Прилетіли чотири лелеки, Щоб зіграти, звеселити вас усіх. Ми вже близько, ми ідемо, І не буде в нас проблема, Щоб піднятись і здолати цей політ.
Приспів: Подивіться на нас знизу, Це не буде вже сюрпризом. Ти заплачеш, а я – твій кумир.
Ти нас бачиш не востаннє На ТВ і на екрані, І я скажу тобі: мила моя, Помахай ти нам рукою І ми будем знов з тобою, Але знай, це можем тільки ми.
Приспів
В нас у серці лине пісня І у ньому мало місця, А як хочеш, то йди до нас. Відривайся, ми з тобою, І не буде вже спокою, Що ти забудеш про нас, Забудеш про нас...
Встречаются два приятеля, которые не виделись несколько лет. - Ты где сейчас работаешь? - спросил один. - В местном джаз-оркестре. - Как? Тебе же, прости меня, слон на ухо наступил. И на чем же ты играешь? - На шиле. - Как это? - А вот как. Сидит оркестр. Играет. Я нахожусь сзади барабанщика. В самом конце произведения дирижер подает мне знак. И я втыкаю шило барабанщику в задницу. Он на весь зал вопит: "Ой!", а все остальные оркестранты хором: "Ча-ча-ча".
