Вечір тихо на землю упав, Засвітив зірницями. Ти забув, як мені обіцяв Бути вірним і ніжним лицарем.
Ти згадай, що мені говорив, Звав ти "наймилішою". Ой, навіщо ти серце дурив? Ти ж, мій милий, ходив до іншої!
Приспів: Не стій під вікном, Не дивись засмучено. Не стій під вікном, Я вже заручена. Не жди, не ходи, Разом не стояти нам. Не жди, не ходи, Я вже засватана.
Я в минуле зруйную місток, Злине сум сполохано. І ростане, як перший сніжок, Ця любоав моя непрохана.
В Филармонии идет концерт для скрипки с оркестром. На переднем плане стоит скрипач, ведет соло. В первых рядах сидит мужик и истерично заливается слезами на протяжении всего концерта. После концерта мужик приходит за кулисы выразить свои чувства: - Слышь - скрипка, это... я тебя так понимаю, так понимаю. Я сам слесарем работаю и бывает тоже так напильником весь день туда-сюда, туда-сюда, поэтому я тебя так понимаю..., но вот это, левой рукой, пальчиками - извини, выпендреж...
