Вже догорає день і я іду одна, Там, де колись удвох з тобою ми ходили. Тепер тут ходить сум, кінчається весна, Бо кохання своє ми у неї навік залишили.
Не розумію досі я: чому все так, Яким вона тебе приворожила зіллям. Призначен вже мені казали день і час, Ти мене запроси, ти мене запроси на весілля.
Приспів: Ніхто не винен, ніхто не винен, Ми не хотіли чужими стати. Ніхто не винен, ніхто не винен, Лиш місяць травень, ласкавий травень. Лиш місяць травень у тому винен, Що ти про мене забуваєш. Лиш місяць травень у тому винен, Що не забуду тебе я. Лиш місяць травень у тому винен, Що ти про мене забуваєш. Лиш місяць травень у тому винен, Що залишаюсь я одна.
Ти запроси мене - я тільки подивлюсь. На скільки щаслив ти - питати я не смію. Я на хвилиноньку, бо сліз своїх боюсь, Хоч і боляче це, але все ж я за тебе радію.
Молодой, талантливый пианист пришел записываться на радиостудию. Но вот незадача! Чем больше играет, тем хуже получается. И дальше - хуже... Время 12 часов ночи. За стеклышком сидит грустный оператор... Кофе кончился, сигарет нет, жена три раза звонила, обещала из дому выгнать. Надоело ему это все. Включает он микрофон в студии и говорит: - Слушай, мужик! Ладно, все, хорош! Ну, не получается. Но ты хоть гамму-то сыграть можешь? - Гамму! Нет проблем! - Сыграй, а я потом нарежу!
