Не займай мене, тривого, забирайся з голови, Голосу нав’язливого не бажаю слухати. Не приходь сюди, розпуко, залишайся в стороні, Твого запаху і звуку не дізнатися мені.
Вибігаю на простори, де збираються вітри, Що звертають в небі гори, най розвіють сумніви.
Приспів: Піднімає високо, І притискає до дна. Під землею соком Рухає весна. (весь куплет – 2)
Вибігаю на простори, де збираються вітри, Що звертають в небі гори, най розвіють сумніви.
Народник идет по улице уткнувшись в ноты, в глубокой тоске. Навстречу теоретик: - Чего такой грустный? - Да вот, в фа-мажоре субдоминанту никак найти не могу. - Дурак, фа-мажор - это и есть субдоминанта!
