Хто це знає, бо я не знаю – я живу, чи я відживаю? А позаду спішиться осінь і на п’яти вже наступає. Розвернутися дуже страшно, бо там очі блакитно-сірі, А вони можуть вкрасти щастя, можуть викрасти мої сили.
Приспів: І на швидкості я біжу вперед, Бо позаду та, що вкраде мене. І я чую як дихає вона за моїм плечем, Коло мого дна.
Хто це бачить, бо я не бачу – посміхається світ, чи плаче? А свої прохолодні сльози осінь литиме до морозів. І я збільшуватиму швидкість, щоб мене не догнала часом Та, яка сіро-синім небом хоче викрасти в мене щастя.
