Свободу рухів і думок. Відчув одразу і вже звик. І, як журавлиний крик, Балансуй над прірвою.
Приспів: Гей, старий, вранішні голоси розганяють пси. В дорозі промені нагрівають скло. Повезло. На висоту. Чортове колесо.
Вибирай сам, яких чудесам траплятись сьогодні. Плисти під небеса, чи на глибини підводні. І тільки час не бавить нас, назад не вертає. Нас він не знає, він нас не знає.
Свободу рухів і думок. Відчув одразу і вже звик. І, як журавлиний крик, Балансуй над прірвою.
Приспів
Вибирай сам, яких чудесам траплятись сьогодні. Плисти під небеса, чи на глибини підводні. І тільки час не бавить нас, назад не вертає. Нас він не знає, він нас не знає.
У меня в подъезде живет парень, он любитель собрать всех своих друзей у себя на площадке и давать сольные концерты на растроенной акустике, причем довольно громко. Я ничего против этого не имею, сам в детстве такой был, но однажды меня это достало... Возвращаюсь, значит я вечером с работы домой. Устаааал страшно. Пытаюсь вызвать лифт - не работает! В сердцах полушепотом выругиваюсь и поднимаюсь пешком. (Кстати "музыканта" этого слышно еще с первого этажа). Поднимаюсь я по лестнице, прохожу мимо "концертной площадки", вижу всю эту компанию, и так спокойно говорю: "Ребят, на полтона пониже, пожалуйста!". Поднимаюсь, значит дальше и слышу: "Блин! А я думал, что ж она не строит-то!!!" Когда до меня дошло, я долго смеялся.
